Божій Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Божій Михайло Михайлович
Народження 7 (20) вересня 1911
Миколаїв, Херсонська губернія, Російська імперія[1]
Смерть 1 січня 1990(1990-01-01) (78 років)
  Одеса, Українська РСР, СРСР
Поховання Другий християнський цвинтар
Національність українець
Країна  Російська імперія
 УНР
 СРСР
Жанр портрет, пейзаж і натюрморт
Навчання Миколаївський художній технікум
Діяльність художник, політик
Вчитель Крайнєв Данило Карпович
Відомі учні Божій Святослав Михайлович
Член Національна спілка художників України
Діти Божій Святослав Михайлович
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Народний художник СРСР народний художник УРСР заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка

Миха́йло Миха́йлович Божі́́й (20 вересня 1911, Миколаїв — 1 січня 1990, Одеса) — український радянський живописець, член-кореспондент з 1958 року та дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1962 року; член Спілки радянських художників України. Депутат Верховної Ради СРСР 6—7-го скликань (1962—1970 роки). Батько художника Святослава Божія.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 7 [20] вересня 1911(19110920) року на околиці міста Миколаєва (нині у складі України) в сім'ї робітників. Протягом 1930—1933 років навчався в Миколаївському художньому технікумі, був учнем Данила Крайнєва.

З 1933 року працював цинкографом та художником у редакції газети, був оформлювачем вулиць і площ в місті Миколаєві. У 1935 році брав участь в художньому оздобленні Будинку спеціалістів у Миколаєві. У 1936 році на запрошення Одеської кінофабрики вступив до групи художників-мультиплікаторів і переїхав до Одеси. Працював також художником Одеського дитячого кінотеатру імені Фрунзе. На початку німецько-радянської війни виконував плакати для випусків сатиричних вікон ТАРС в Одесі.

У післявоєнні роки був художником художньо-виробничих майстерень при Художньому фонді СРСР. Був членом правління Спілки художників СРСР з 1958 року. Мешканці Білгород-Дністровського району двічі обирали його до складу Верховної Ради СРСР[2].

Мешкав в Одесі, в будинку на вулиці Чкалова № 1, квартира № 9. Помер в Одесі 1 січня 1990 року. Похований в Одесі на Другому християнському цвинтарі.

Творчість[ред. | ред. код]

Працював у галузі станкового живопису, малював тематичні картини, портрети, пейзажі, натюрморти. Був представником соціалістичного реалізму. Серед робіт:

  • «Н. Я. Мастеренко» (1934; Миколаївський художній музей);
  • «Портрет Героя Радянського Союзу Ростислава Кушлянського» (1945; Національний художній музей України[3])
  • «Таню, не моргай» (1947);
  • «Портрет народної артистки СРСР Лідії Мацієвської» (1947; Одеський художній музей);
  • «Портрет лікаря» (1948; Харківський художній музей);
  • «Портрет батька» (1949);
  • «Бавовняр» (1949—1950; Миколаївський художній музей);
  • «Відмінниця Світлана Шипунова» (1950; Національний художній музей України);
  • «Перший урок» (1950);
  • «Портрет заслуженої артистки УРСР, Ольги Яківни Куксенко» (1952; Національний художній музей України[3]);
  • «Портрет дружини» (1952; Національний художній музей України[3]);
  • «Жіночий портрет» (1954; Сімферопольський художній музей);
  • «Медсестра» (1955; Національний художній музей України[3]);
  • «Дівчина в синій хустці» (1955; Національний художній музей України[3]);
  • «На призьбі» (1956);
  • «Ми виросли в полум'ї» (1957; Національний художній музей України);
  • «Студент» (1959; Національний художній музей України);
  • «Біля дзеркала» (1959);
  • «Думи мої, думи…» (1959—1960; Національний художній музей України);
  • «Володимир Ленін» (1960—1961);
  • «Володимир Ленін біля карти ГОЕЛРО» (1961);
  • «Ми новий світ збудуємо» (1961);
  • «Портрет композитора Костянтина Данькевича» (1962);
  • «20 століття. Володимир Ленін» (1964—1967);
  • «Бетховен» (1968—1969);
  • «Новий час» (1969);
  • «Апасіоната» (1975; Черкаський художній музей);
  • «Олександр Пушкін і Анна Керн» (1978; Одеський художній музей);
  • «За вишиванням» (1979);
  • «Світанок» (1981—1982);
  • «Травень» (1981—1982);
  • «Спогади про Іспанію. Присвята Веласкесу» (1981—1983);
  • «Великий мрійник» (1985);
  • «Катерина. За мотивами поеми Т. Г. Шевченка» (1985—1986);
  • «Тарас Шевченко на Дніпрі» (1985—1986).

Автор медальйонів на східному фронтоні Будинку спеціалістів у Миколаєві.

Брав участь у художніх виставках з 1938 року, у республіканських з 1945 року, всесоюзних з 1950 року, зарубіжних з 1951 року, зокрема в Сирії у 1958 році, у США у 1959 році, у Чехословаччині у 1960]році, в Італії у 1962 році.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Нагороджений

почесні звання

Вшанування[ред. | ред. код]

  • В пам'ять про художника в Одесі у 1988 році, на будинку по вулиці Великій Арнаутській № 1, де він жив і де була його майстерня, встановлена меморіальна дошка[5];
  • 21 грудня 2012 року вулицю Лізи Чайкіної в Одесі перейменовано на вулицю Михайла Божія.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Божий Михаил Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Одесити у Верховній Раді Союзу РСР шостого скликання // — odessayes.com.ua, 07.10.2022
  3. а б в г д Київський державний музей українського мистецтва. Каталог художніх творів (експозиція). Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури УРСР. Київ, 1958, сторінка 54.
  4. Божій Михайло Михайлович / Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 24 лютого 2021.
  5. Божий Михаил Михайлович / Они оставили след в истории Одессы. Собрание биографических очерков и статей. [Архівовано 24 червня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
  6. Художники народов СССР, 1970, с. 442, Т. 1.
  7. Чубін Антон Юхимович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 511.
  8. Журнал перець 1974 09. www.perets.org.ua (укр.). Архів оригіналу за 19 квітня 2021. Процитовано 30 березня 2021.

Література[ред. | ред. код]